«Я все життя пропрацювала на заводі Азовсталь, а тепер залишилася без нічого», - розповідає Марія Міпай із Маріуполя. За чотири дні до початку війни її зять із донькою забрали до себе в Кам'янське, бо у пенсіонерки почалися проблеми з ногами. Але й там їй довелося відчути всі складнощі війни. Населений пункт добряче обстрілювали. Розбили магазини, пошту, школу, де працювала її дочка і дуже багато приватних будинків. А коли Кам'янське окупували, то російські військові почали ходити будинками з перевірками. Коли прийшли до них додому, молодший онук не встиг вийти з дому і рашисти почали стріляти в повітря. Чоловіків роздягали та шукали на них націоналістичні наколки. Одного чоловіка, який хотів вигнати окупантів із двору, просто застрелили на місці. Коли ж пішли чутки, що росіяни забиратимуть чоловіків, щоб призвати їх до своєї армії, то родина вирішила виїхати до Запоріжжя.