Ми з Донецької області Покровського району, село Ганнівка. 

Не думали, що таке буде. 24 лютого я була вдома. Мені зранку сусідка зателефонувала – каже, що бомблять Київ, почалася війна. Ну що, сіла та й сиджу. Тоді, вже 5 квітня, ми з дітьми поїхали до родичів у Новомосковськ, а 13 травня я приїхала.

Можливо, ми б і не виїжджали, але по вулиці їздила машина з гучномовцем: всім казали, щоб евакуювались.

Як таких труднощів у нас немає, обстрілів сильних – також. Звісно, чуємо відлуння. Пенсію нам давали. Все у нас є. З ліками, звісно, не дуже, але дістаємо: їздимо в місто купуємо.

Мені якби війна зараз прямо закінчилася, а як воно буде - навіть не хочу і думати.