Ми з 2014 року проживаємо на території, де ведуться активні бойові дії. Наше селище в сірій зоні опинилось з 2014 року. В селищі велись активні бойові дії. В 2016 році наша родина була змушена переїхати до міста Слов'янськ. Виїжджати кудись далеко не наважилися, бо в селищі залишилися мої батьки - пенсіонери. Житло у Слов'янську винаймаємо. В березні 2022 моя мати (батька не стало у 2020 році) переїхала до нас у Слов'янськ, де зараз ми і знаходимося.
Важко було залишити рідне село. Адаптуватися у новому і зовсім незнайомому місті. Найважче було прийняти те, що всі страшні події почали повторюватись в лютому 2022 року. Знову обстріли, знову все те, що ми згадували як страшний сон.
Хоч і аптеки дуже довго в місті не працювали, нестачі в медикаментах не виникло. Завдяки власним запасам і гуманітарній допомозі нестачі в їжі також не було.
