42-річного Ігоря Дідківського окупанти розстріляли в Бучі на Київщині. Чоловік приєднався до громадського формування, яке чинило опір окупантам, останнім із завдань, яке він поставив перед собою було – підірвати ворожий танк.
Ігор Дідківський родом із Малина Житомирської області. Згодом чоловік жив в Ірпені, а потім переїхав до Бучі. Ігор був спортсменом та брав участь у змаганнях зі змішаних бойових мистецтв.
«Ігор був чуйною і сміливою людиною. Він завжди приходив на допомогу, ніколи не залишався осторонь чужої біди. Безмежно любив своїх дітей. Усмішка на обличчі та позитивний настрій – таким його пам'ятають всі, хто з ним коли-небудь зустрічався».
З першого дня повномасштабної війни Ігор став на захист своєї країни – 24 лютого прийшов до штабу громадського формування «Бучанська варта» й запропонував свою допомогу.
На початку березня, коли на вулиці Яблунській у Бучі вже перебували окупанти, Ігор Дідківський мав виконати завдання зі знищення ворожої техніки. Чоловік планував самотужки підірвати російський танк. Зробити це було його особистим рішенням, про яке він повідомив голові «Бучанської варти» Богдану Яворському. Той просив його бути обережним, а опісля Ігор Дідківський більше так і не вийшов на зв’язок.
Після деокупації Бучі тіло чоловіка знайшли у братській могилі біля місцевої церкви. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, Ігор загинув 5 березня через вогнепальне поранення тіла, напад з використанням неуточненої вогнепальної зброї.
В Ігоря Дідківського залишилось двоє неповнолітніх дітей – син і донька, а також мама, тато і сестра.
Історія з instagram каналу Victims of russia.
.png "Імена")
