35-річна Марина Бондаренко загинула в Ірпені наприкінці березня 2022 року. Незадовго до цього вона востаннє була на звʼязку з мамою. Казала, що в неї з чоловіком все добре. Згодом Вікторія дізналася від знайомих та сусідів, що її донька отримала осколкові та кульове поранення під час окупації Київщини.
«26-27 березня там уже було пекло – усе вибухало та горіло. Марина з чоловіком мешкали навпроти військового госпіталю, у районі гаражного кооперативу. Знайшли її тіло на вулиці Покровській, гараж 590», – розповіла близька подруга Марини, Наталія Палаш.
«Марина була в підвалі дому, а її чоловік вийшов, бо побачив, що горить гараж. Він як голова гаражного кооперативу, мабуть, хотів погасити пожежу. У цей час натрапив на військових – це були окупанти, і вони поранили його. Марина побігла на пошуки, бо чоловіка довго не було. Знайшла його пораненим. Побігла по допомогу до знайомих на вулицю Покровську. Там її і знайшли… Із фото я, як медсестра, побачила, що куля пройшла на виліт біля шиї, наче постріл снайпера. Також усе тіло та лице були пошкоджені. У висновку так і написали – множинні осколкові поранення. Зятя потім добили пострілом у потилицю. Дату смерті їм судмедексперт поставив однакову – 27 березня 2022 року», – сказала мама Вікторія.
Марина була родом із Київщини. Народилася 20 лютого 1987 року в місті Ірпінь. Здобула середню освіту в школі №17, а згодом навчалася в Державному податковому університеті. Потім пішла на курси банкірів. Деякий час працювала в банку, а також у бухгалтерії санаторію в Бучі.
Близькі, колеги і друзі згадують її чудовою, привітною, товариською людиною.
«Ми з Мариною виросли в одному домі, в нас було чудове дитинство. Вона була дуже веселою, доброю, чуйною, а також сміливою. Дуже любила життя та обожнювала у вільний час пізнавати щось нове», – розповіла подруга Анна Левковець.
«Із Мариною ми і в садок разом ходили, і в школу одну. Це була світла та добра дитина. Весела, оптимістична. Після закінчення школи ми рідше спілкувалися, але за місяць до початку повномасштабної війни знову сконтактували. Довго розмовляли, домовилися зустрітися, бо до цього все відкладали та відкладали. Тоді дали слово одна одній, що весною побачимось», – пригадала подруга Наталія Палаш.
У Марини Бондаренко залишилися мама і троє братів. Один із них добровільно пішов на фронт, дізнавшись про загибель сестри.
Історія з instagram каналу Victims of russia.
.png "Імена")
