На початку повномасштабного вторгнення Неля жила на Лівобережжі. 25 березня отримала кілька контузій. На голову впав шифер. 29 березня квартиру обстріляли. Окупанти побачили свічку в її квартирі і відкрили вогонь.

"Поки бігла до пологового, один із окупантів вимагав, аби я стала на коліна. Я почала чинити опір. Вони мене відпустили, я побігла, а мені стріляли по ногах", - розповідає жителька Маріуполя Неля. 

Жінка працювала в лікарні медсестрою. У перший день побігла до аптеки. Купила ліки. 

"Було багато поранених. Допомагала, перев'язувала. Багатьох з них немає в живих. Сусіду відірвало ноги. Вулиці завалені трупами, пораненими. Палав будинок поруч, а двері закриті на ключ. Люди кричали. А ти нічого не можеш зробити. Після 2 березня розпочалося пекло. Розстріляли базу "Азова". Побігла туди, подивитися, чи є поранені. Там була закривавлена машина. Лобове скло - у крові", - говорить Неля.