По аеропорту Сєвєродонецькому ракети прилітали в перший день. Мої рідні залишалися в Лисичанську до початку березня. Коли вже по місту прилітало, 10 березня вони виїхали. 

Я їм казав, щоб збирали речі, і знайомий рятувальник вивіз мою родину у Вінницю. А потім вони сіли в потяг і виїхали в Чехію. Зараз вони вже знову в Україні. Мене найбільше порадував за всю війну той момент, що мої родичі в безпеці. Можна було працювати і не переживати за сім’ю.

Найбільші труднощі – це відсутність зв’язку. Я з сім’єю не міг зв’язатися деякий час, і вони переживали, не знали, що зі мною. 

Я був би згодний на кінець війни, але якщо не поступатися ворогу територіями, бо тоді вийде, що дуже багато хлопців загинули даремно. Якщо ми віддамо території, за які ми боролися, тоді це будуть марні втрати. 

Майбутнє хотілося б бачити в Україні. Хочеться, щоб закінчилася війна і можна було почати розвиватися в бізнесі. Я до війни починав, у мене були плани, і я хочу їх реалізувати. Хотілося б робити свою справу, займатися бізнесом, мати більше вільного часу і бути з сім’єю.