Поліщук Уляна, 9 клас, Вінницький ліцей №7 ім. Олександра Сухомовського

Вчитель, що надихнув на написання — Засімович Олена Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна – це слово, яке я раніше чула лише в книжках і на уроках історії. Ніколи не думала, що це стане частиною мого життя. Однак сьогодні, коли ми говоримо вже про 1000 днів війни, важко повірити, як сильно вона змінила мене, мою родину та всю країну.

Початок війни став шоком для всіх. Я пам’ятаю той ранок, коли в нашому місті пролунали сирени. Я не розуміла, що відбувається. 

Ми з батьками включили новини й побачили кадри зруйнованих будинків, військових на вулицях та людей, які поспішали до укриттів. Це було страшно.

Важко описати той стан, коли відчуваєш себе безпорадним і не знаєш, що робити далі. Але саме в такі моменти ми починаємо розуміти, наскільки важливо бути разом і підтримувати один одного.

Мій шлях під час цих 1000 днів війни – це шлях навчання, переживань і надії.

Хоч школу ми часто відвідували дистанційно через постійні повітряні тривоги, наші уроки не припинялися.

Я зрозуміла, що знання – це теж зброя, і ми маємо бути розумними й сильними, щоб відстояти свою країну.

Особливо важким було те, що деякі мої знайомі були змушені покинути свої домівки через бойові дії. Вони переїхали в інші міста або навіть за кордон. Я не уявляла, як це – залишити свій дім, не знаючи, чи повернешся. Але попри все ми продовжували спілкуватися. Інтернет і телефон стали для нас засобами підтримки, адже головне – це знати, що ти не одна.

За ці 1000 днів я також багато дізналась і про нашу армію. Героїчні історії наших військових, які захищають кожен метр нашої землі, надихають.

Я пишаюся тим, що наша країна має таких відважних захисників.

Вони показують, що сила не тільки у зброї, але й у вірі в свою справу.

Війна вчить багато чому...

Вона змінює людей, показує, хто ми насправді.

Для мене ці 1000 днів стали уроком про справжню мужність, про те, як важливо не втрачати віру, навіть коли все здається дуже складним. Я зрозуміла, що майбутнє нашої країни залежить від кожного з нас, від того, як ми будемо діяти і як підтримуватимемо одне одного.

Зараз я мрію про той день, коли війна закінчиться й ми зможемо жити в мирі. Я впевнена, що наша країна відновиться і стане ще сильнішою. Але я також знаю, що цей мир буде заслуженим. Він буде результатом величезної праці та самопожертви всіх нас.

Ці 1000 днів показали, що ми – нація незламних. І хоч і багато труднощів попереду, я вірю в нашу перемогу. Кожен день війни робить нас лише сильнішими.

І цей шлях ми пройдемо разом, щоб у майбутньому жити в країні, де пануватиме мир і свобода.