Ще в 2014 році ми вперше покинули свій дім в м. Донецьк. Потім в 2022 році знову війна, і знову ми втратили все. Змінилося все наше життя. Тепер ми просто не бачимо майбутнього. Найбільш важко було покинути рідний дім та батьків. А ще з труднощами ховали бабусю 8 березня 2022 року, важко не мати змоги прийти до неї. Важко, коли твоє місто обстрілюють. Важко, коли дитина бачить як бомблять наше місто, та питає: "Чому?".
Через нестачу грошей була нестача їжі та ліків.
