Гниломедова Дар’я, учениця 8 класу Комунального закладу "Ліцей "Мрія" Кропивницької міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Слободенюк Людмила Анатоліївна

Моя Україна майбутнього

Моє бачення майбутньої України величне, я маю великі надії на нашу державу. Хоч скоріш за все наш шлях пов'язаний численними складнощами, наш народ з ними впорається. Але, як на мене, вже зараз важливо зрозуміти, що після закінчення війни все не зміниться. Про що я говорю? Про те, що деякі люди переконані, що зразу після закінчення війни все налагодиться.

Але це не так, адже повномасштабне вторгнення змінило життя кожного українця і після його завершення нам буде складно повернутися до того життя яке в нас було до цього, хоча я переконана, ніхто не прийде в так звану "норму".

Люди повинні зрозуміти, зламане життя не відновиться, розбите серце не збереться докупи, покалічені не відновлять втрачені частинки себе, вбиті та закатовані не повернуться, заміновані території не стануть придатними для життя, розбиті вщент міста не відновляться, і в кінці кінців люди не позбавилися звичок набутих під час винищення нашого народу.

Однак, зусиллями ми можемо направити нашу країну до успіху, прогресу і розвитку.

В Першу чергу потрібно займатися розвитком культури, як в нас, так і за кордоном, адже деякі країни все ще вважаю борщ російською народною їжею і тільки від цього в моїй душі витає смуток. Мені хочеться бути в безпеці й це зараз не про дії наших клятих сусідів, а про виправдання злочинців, тому я хочу щоб в майбутньому такого більше не трапилося, щоб кожна людина була впевненою в своїй безпеці.

Також в майбутньому я хочу бачити рівність. Мені не подобається, що в нашій країні все ще існує зневага правами жінок, гендерної ідентичності й орієнтацій, що є стереотипи та табу на важливі теми, розділення речей, роботи, кольорів та навіть продуктів харчування за статевими ознаками.

Також хочеться покращити навчання, в нас в деяких аспектах застаріла системи, погане фінансування шкіл, також більшість шкіл не мають достатню кількість сучасних технологій і це обмежує як дітей, так і вчителів. Ну і звісно, я як і всі громадяни України хочу щоб всі інші країни визнали росію - терористом, наші законні землі повернулися й щоб росіян покарали, але також хочеться щоб за свої слова і дії відповіли "українці" з російськими поглядами, наприклад: Арестович і Лобода, хоча багато українських зірок були в скандалах пов'язаними з співпрацею, чи зустрічами з російськими, тому сумніваюсь в покарання всіх.

Думаю це все, що я хотіла сказати. Тому роблю висновок: ми люди, які відповідають за нашу країну і тільки нам вирішувати, що з нею буде.

Країна, де навчання є доступним, сучасним і стимулюючим для розвитку талантів українських учнів. Це країна з багатим культурним спадщиною, яка підкреслює нашу унікальність і привабливість. Це також країна, яка активно сприяє економічному розвитку та збереженню навколишнього середовища. Нехай наша Україна стане місцем, де гордість і надія зустрічаються у погляді кожного громадянина.