Коли Олександр Іванович уперше почув вибухи, він сподівався, що військові дії Оріхів обійдуть. Однак невдовзі довелося виїхати, бо обстріли починалися раптово, з’явилися руйнування. Чоловік сподівається, що його будинок вціліє і сім’ї буде, куди повернутися після закінчення військових дій. Мріє, щоб його діти та онуки жили під мирним небом і ніколи не чули, як летять ракети.