Мені 64 роки. Я з Бахмута. До війни працювала в інспекції державного геологічного контролю, мій чоловік – у військовій частині. Коли вона перебазувалася, він виїхав. Зараз я мешкаю одна у Жовтих Водах.
Про початок війни дізналася від подруги. Я відразу пішла до банкомата, щоб зняти гроші з картки. Люди в черзі були розгублені, хтось плакав. Потім я зайшла в магазин. Там було багато людей, але у приміщенні панувала тиша. Якщо хтось серед присутніх і розмовляв, то пошепки.
Через кілька тижнів полиці магазинів спорожніли. Деякі крамниці взагалі зачинилися. Продукти, що були вдома, закінчувалися. Потім почалися прильоти.
Я не знала, куди їхати. На щастя, зателефонувала знайома і запросила в Жовті Води. Сказала, що є вільна кімната у трикімнатній квартирі. Я знайшла перевізника, зібрала дві сумки речей і п’ятого квітня виїхала. Спочатку жила безкоштовно у тій кімнатці, яку мені виділили, а потім орендувала квартиру. Отримую продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова. Дуже дякую за них.
Я не знаю, що з нашим житлом. Майже всі знайомі виїхала з міста. А з тими, які залишилися, немає зв’язку. Я дивлюся всі відео з Бахмута, які з’являються в інтернеті, щоб хоч щось дізнатися.
