У Харкові почались обстріли. Мені з родиною доводилось сидіти у підвалі. Це було страшно. Потім ми виїхали. Тяжко було евакуюватись, бо до того я десять років прожила в Харкові. Мене шокувала відсутність людяності у росіян. Зі мною у підвалі була вагітна жінка. Обстріли "Градами" були постійно. Через це довелось виїхати з Харкова. Вагітну жінку також вивезли. Їхали на власній машині, затори були величезні. З собою я забрала і кота. Декілька місяців прожили у Кривому Розі. 

Я з родиною повернулась до Харкова. Тут досі стріляють, але росіян відігнали подалі від міста. Я працюю. Намагаюсь подолати стрес, слухаю поради психотерапевтів. Сподіваюсь, що війна закінчиться, і я житиму у вільній країні.