Мар’янівка — селище скловарів на Житомирщині, яке з перших днів війни стало пунктом прихистку для людей із зони бойових дій. Зофія Ковальська, голова Спілки поляків Мар’янівки, директорка суботньої школи та вчителька польської мови. У перші дні вторгнення родина вмовляла жінку виїхати до Польщі, де на неї чекали близькі. Але вона залишилася. "Тут — мій дім, батьківська земля, тут люди, яким потрібна допомога", — каже пані Ковальська.

Коли у лютому 2022 року над країною пролунали перші вибухи, у село  потягнулися хвилі біженців. Пані Зофія стала однією з рушійних сил місцевого волонтерського руху. Разом із командою організувала плетіння маскувальних сіток для фронту, займалася закупівлею генераторів, амуніції та продуктів, координувала збір коштів на спеціальну тканину для укріплень. З Польщі сюди привозили гуманітарну допомогу для військових, переселенців та сімей загиблих.

У Мар’янівці допомагають усі: соціальні служби, вчителі, місцеві підприємці. У магазинах стоять скарбнички, у школах працюють волонтерські осередки. Селище стало центром взаємопідтримки.

Втрати — найболючіше для місцевої спільноти.  Кілька захисників вже повернулися додому на щиті. Один із загиблих односельців встиг побачити своїх новонароджених двійнят лише раз перед загибеллю.