Інна Рафіківна згадує, що з перших днів повномасштабної війни її сім’я хотіла виїхати з Маріуполя, але такої можливості не було. З кожним днем перебувати в місті було страшніше і страшніше. Довелося поспішно зібрати речі та переїхати до Запоріжжя. Жінка ділиться, що після пережитого десять днів не могла ні з ким розмовляти.