Страшно було. Особливо - як у Кремінну 19 квітня зайшло техніки і військових незліченно. Це було жахливо.

Ми до середини листопада у 2022 році жили без світла і без газу. 

Чоловік мій помер, тому що лікарі всі виїхали і лікувати нікому було. А луганські нас не приймали, казали: «Ми вісім років страждали, тепер ви постраждайте». 

Я півтора року жила на окупованій території, і це було страшно. Виїхала 23 жовтня 2023 року. Їхала гуманітарним коридором через Сумську область. Вдома донька залишилась, а з нею – собака та кіт. 

Стрес у мене досі. Росіяни на Харківщину лізуть – от уже й новий стрес. 

Хочу повернутися в свою українську Кремінну.