У мене було нормальне життя, я мала все. Після початку війни не залишилось нічого. У Добропіллі почались обстріли. Я не розуміла, що робити. 

З дитиною та чоловіком виїжджала на три місяці, а потім ми повернулись.

Чоловік продовжив працювати на шахті. Прильоти були, але не часто. Через два роки стало нестерпно. 

Ми виїхали до Львівської області. Зараз намагаємось влаштувати своє життя. Я чекаю тільки миру. Хочу, щоб онука побачила українське море.