Надія Прудка, викладач фізики і астрономії вищої кваліфікаційної категорії, Державний навчальний заклад «Березівський професійний аграрний ліцей»

 «Війна. Моя історія»

 …Життя - це безцінний і найдорожчий дар, воно прекрасне. Я щаслива. Щаслива тим, що сьогодні, 22 лютого, маю привітати мою донечку – красунечку з її днем народження. Моя маленька - доросла дівчинка! Моя «щебетушечка», половинка мого серця, моя гордість. Чуйна, мила, весела, відкрита – для тебе мої найщиріші вітання і побажання: будь щасливою! Сьогодні, завтра і завжди! Міцних крил тобі для високого польоту! Духмяний, запашний чай і солодощі наповнювали нашу сімейну зустріч добром, теплом і радістю.

…Життя – це продовження. Завтрашній день я чекала із надією на те, що він прийде, як завжди, зачарованим світанком, з натхненням і успіхом на роботі, затишним вечором у сімейному колі з найріднішими мені людьми.

…Життя – це мить. 24 лютого. Слово «війна» я почула в слухавці телефону від свого чоловіка, який був, на той час, у відрядженні. «Війна???» - перепитала я і відчула, як шалений страх, хвилювання і розпач охопили моє тіло. Я мимоволі здригнулася, і плачучи, опустилася на підлогу. Я відчула збій в своєму розумі, я перебувала в ступорі.  Я не вірила і не усвідомлювала того, що сталося. Нервові стреси стали моїм буденним явищем.

…Життя – це боротьба. Війна в Україні принесла жахіття, страждання, смерть і руйнування. Моя розбита вщент душа розривається від невимовного болю за кожне загублене життя, за безпощадно скалічені долі українців. Мої сльози оплакують невинно вбитих дорослих, стареньких, військових, цивільного населення і діток - цвіту нашої нації, нашої держави – України.

…Життя – це любов. Проте, на сьогодні, я ненавиджу загарбників – ворогів, виродків – орків, вбивць – терористів, які щоденно підступно, сплановано, агресивно і  безжалісно знищують нашу мову, націю, народ, залишаючи після себе розруху, смерть, ріки крові, нелюдські муки та страждання.

…Життя – це глибока віра. Я впевнена, що неможливо жити без віри, надії, любові. Я вірю, що нікому й ніколи не вдасться подолати наш відважний, мужній, патріотичний народ! Я впевнена, що ми щодня маємо повторювати в ранній молитві, аби Господь уберіг кожного українця, кожну матір, дитину, стареньку людину, кожного захисника, військовополоненого. Молимося за всю Україну! Молитва єднає нас і наближає до перемоги. Прошу, молімося за незламний і непокірний  наш народ!

…Життя – це щастя. Моє життя, як і життя сотні тисяч українців, поділилося на «до» і «після». Клята, повномасштабна війна в Україні змінила нас. Усіх і кожного. Назавжди.  Мої діти, покинувши рідний дім, свою батьківщину, знаходяться далеко, за кордоном, на чужині, де небо і сонце – інше. Їм там нелегко, але безпечно. Моє серце крається за моїми кровинками, але я знаю, що вони постійно зі мною – у моїх думках, турботах, піклуванні. Ми – найрідніші, які б відстані нас не розділяли.  До хрипу в горлі, я готова кричати на весь світ слова, перевірені життям:

Яке це щастя, коли мирні ранки!

Яке це щастя, коли теплі вечори!

Яке це щастя, коли сім’я разом!

Яке це щастя, як нема війни!

…Життя – це мир. Це цінність, що означає можливість жити, народжувати, ростити та виховувати дітей, працювати. Я стверджую, що мир – це надійне майбутнє, світло радості, здійснення мрій та задумів. Всім і кожному із нас я бажаю: мирного неба, ясного сонечка, свіжого хліба, чистої води й ніякої біди!

…Життя – прекрасне. Без війни, сліз та горя. В мирі, добрі та злагоді!