Біленко Дар’я, учениця 11 класу ОЗ "Новоаврамівський ліцей" Хорольського району Полтавської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Микитенко Аліна Олександрівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

«Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!» - Т.Шевченко.

Моя Україна – країна сильних та  незламних людей.

Я пишаюся тим, що українка. В першу чергу, через те, що моя Батьківщина – це приклад неймовірної стійкості. Від самого початку  вона постійно була в боротьбі за існування , але ні разу не опустила руки та не втратила надії.

Лише в Україні можна побачити людей, які в найскрутніших ситуаціях обʼєднуються та вперто йдуть до мети, не зважаючи ні на що. І я щаслива, що маю можливість бути серед тих, хто пліч опліч гордо несе звання «українець».

Також я не можу не згадати про культуру нашої держави. Наша національна ідентичність, неначе промінчики сонця, своїм світлом та чистотою вражає кожного до глибини душі, окутує своїм теплом кожне серце.

У сучасних реаліях звичайний день українця можна сміливо порівняти з фільмами від «Марвел» чи епічними бойовиками.

Але жодному з нас навіть на думку не спадало здатися. Українці завжди йдуть до останнього, в цьому і проявляється стійкість та сила нашого народу.

Гадаю, що кожен з нас робитиме все можливе задля тріумфу споаведливості. І я особисто, починаючи з 2014 року, активно беру участь та залучаю своїх друзів допомагати нашим захисникам, та разом йти до перемоги.

Кожен внесок важливий, головне, що ми це робимо разом, обʼєднані спільною метою.

«Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.» - Т.Шевченко