Марченко Єлизавета, 16років, Харківський педагогічний фаховий коледж Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

У наш час мирне небо над головою – це мрія кожної людини у світі. Не буває й дня, щоб десь не відбулися дії, спрямовані на те, щоб забрати чужу власність, чи ще гірше – життя.

Війна – одна з найстрашніших речей, що може статися у світі.

Лише за минуле століття загинули десятки – якщо не сотні – мільйонів людей, і все через війни, які безперервно йдуть у різних куточках планети. І навіть у наш час немає жодної гарантії, що завтра ти сам не опинишся на лінії вогню двох армій. На сьогоднішній день у таких країнах як сама Україна, Афганістан, Філіппіни та інші, мир та спокій залишається лише мрією.

Але також варто зазначити, що кожна людина теж веде свою власну війну: з однолітками, дорослими, які їх не розуміють, з стереотипами, що «в'їлися» в суспільство та навіть з самим собою.

Кожен веде свій особистий бій, навіть не помічаючи цього.Та найгірша війна це та, сенс якої ти зрозумів не одразу, а лише тоді, коли це напряму стосувалося тебе чи твоєї сім'ї.

Коли почалася війна на сході України у квітні 2014 року, мені було лише 9 років і я не розуміла таких важливих речей. Я не розуміла, що насправді відбувається і саму суть проблем, тому мені було байдуже, оскільки мене та моєї сім'ї це не стосувалося.

Проте, в один момент, коли була мобілізація, я дізналася, що мого тата можуть забрати на фронт.

Потім я дізналась, що у деяких моїх друзів батьків все ж таки відправили на фронт, тому мені тоді дійсно стало дуже лячно, що мого тата теж заберуть і він там загине. Врешті решт, його не забрали через те, що він має двох маленьких дітей, мене та мого меншого брата Ярослава, якому на той час було лише 3 роки, та дружину, яка не зможе сама утримувати двох дітей.

Я ніколи не розуміла, що таке справжня війна і її жахи до того моменту. Я ніколи не була так налякана, не дивлячись навіть на те, що мені тоді було лише 9 років.

Зараз такий час, коли війни тривають роками і навіть те, що ці війни забирають життя невинних людей, не заважає тим егоїстам, що дають накази про напад, зазихати на те, що їм не належить.

Жодній війні немає виправдання, окрім звільнення народу та захисту рідної землі.

Лише ми самі можемо змінити наше майбутнє і зробити так, щоб ці жахливі події ніколи не повторилися. Лише якщо ми будемо терпимі та толерантні один до одного, ми зможемо запобігти тим страшним подіям, що трапляються протягом усієї історії людства.