Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Віталій Лінкевич

«Живу заради дочки, заспокоюю її, коли стріляють»

переглядів: 929

Моїй доньці Карині п'ять років. Я в неї єдиний батько, її мама померла три роки тому. Я зараз на пенсії, але живу заради дочки. Разом ми виживаємо на лінії розмежування.

Не уявляю життя без дочки. Вона боїться залишатися сама, особливо, коли чути вибухи. Кричить: «Тату, стріляють!» – і бігом до мене. Обіймаю, і тільки тоді дочка заспокоюється.

Колись я працював на шахті, але її закрили, ми залишилися без засобів для існування. Селище наше біля шахти почало гаснути. Як зима – то страшний час. Централізованого опалення немає, роби що хочеш. Я палю піч дровами, тому що вугіллячко не по кишені.

 Ще в мене інсулінова форма діабету, тричі на день треба робити уколи й тричі на рік – проходити лікування у стаціонарі. Але в нас, у Золотому, у лікарні та в Гірському теж не працюють котельні. Хворі мерзнуть, лежачи у верхньому одязі під теплими ковдрами. У житлових будинках точно так само.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Золоте 2018 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій