"Запасалися картоплею. На ній можна було довго виживати. А медикаменти міняли на крупу у сусідки, - згадує Антон. - 10-15 разів на день літали та бомбили літаки. Сестра чула гул, бігла ховатись у комору. Сусідка була на зміні, коли 9 березня окупанти скинули на пологовий будинок дві авіабомби. Прийшла звідти бліда, трусилася. Жінці ноги відірвало. Вона казала: "Вбийте мене. Я так жити більше не хочу". Дитину врятували. Але породілля не вижила".