«Жінка чужа в трубку говорить: «Ваша дитина поранена»

Владислав:

Ми почули дуже гучний вибух. Одразу зрозуміли, що зараз щось почнеться, і почали тікати. Спочатку в небі, а потім у повітрі і на землі, - всюди почало вибухати. Хлопчику плече зрізало, а мені влучило в ногу. Паніка. Коли я біг, у мене таке відчуття було, що щось обпекло. Я не особливо звертав на це увагу, просто втік до під’їзду, щоб сховатися. Але потім, коли прибіг, я подивився на ногу – у мене всі штани в крові.

Мама:

Коли пролунав перший вибух, я стала одразу дитину набирати. Але зв’язок вже був відключений, ми додзвонитися не могли. Ми набираємо-набираємо – немає зв’язку. Потім зв’язок трішки прорвало – і жінка чужа в трубку говорить: «Ваша дитина поранена».

Владислав:

Ми спочатку поїхали в травматологію. Але там було дуже багато людей, не було місця. Потім нас перевели в опікову. Почали оперувати, зашивати, осколки діставати.

Щоночі, коли лежу, мені здається, що зараз щось буде вибухати, а мені ходити важко. Я ж не побіжу одразу, не підскочу.

Мама:

Коли це все закінчиться, коли перестануть вбивати мирних людей, тим більше дітей? За що діти страждають?

Дитина лякається сильних звуків, навіть якщо вибухають петарди. Це в ньому викликає страх. Боїться знаходитись десь далеко від будинку, тому що думки не покидають: раптом знову відбудеться така трагедія. Що йому робити, куди йому бігти.

Владислав:

Дав мені путівку на три тижні Рінат Ахметов у Запоріжжя на реабілітацію. Мені робили масажі, водні процедури. Все, щоб полегшити напругу психологічну й фізичну.

Мама:

Величезна подяка Рінату Леонідовичу за те, що він нас не забуває, що надав нам ліки з перших днів трагедії. Величезне спасибі, що надали нам путівку в санаторій. Це дуже допомогло дитині. Без нього наша сім’я не впоралася би.