Після вторгнення рашистів у наше місто, ми змушені були виїхати на підконтрольну територію України. Не хотіли наражати на небезпеку свою дитину та жити під натиском окупантів. Після переїзду в Запоріжжя, ми прожили там 3 місяці і знову були змушені виїжджати, бо місто постійно під обстрілами… Це дуже страшно!  

Жахливо чути вибухи, бачити згорілі і понівечені будинки і автівки, чути, як кричать люди, бачити, як боїться моя дитина і як я впадаю в паніку!

Наше місто окупували одне з перших. Люди почали масово все скуповувати, в магазинах не було продуктів, ліки закінчились, бо ніхто їх не привозив. Моя дитина бачила ракети і чула вибухи, ночувала в підвалі...