З початку війни ми евакуювались з рідного міста, тому що боялись аварії на окупованій рашистами ЗАЕС. Жили у Польщі у чужих людей. Через 4 місяці повернулись, бо у Нікополі було відносно спокійно до липня, поки не почалися артобстріли.
Тепер наше рідне місто майже щоденно страждає від залпів з протилежного берега Дніпра. Ми знову стали переселенцями, зараз в Києві.
Евакуація, обстріли, пожежа поруч з будинком від артобстрілу - все це жахіття війни.
