«У мене у дворі все порозбивало. Усі будівлі. Вікна повилітали», - згадує пенсіонерка Нанна Губкова. Під час сильних обстрілів вона виїжджала на Харківщину, а коли в будинку вилетіли вікна, довелося повернутися. Жінка живе на краю селища та постійно чує звуки стрілянини та розривів снарядів.

Через перенесені стреси та нервові потрясіння, у жінки відмовляють ноги. Живуть удвох із сином, який теж хворіє. Каже, що цей страх, і цей біль, що вони пережили, засіли в них глибоко, і самі собою не підуть. Великою підтримкою була гуманітарна допомога благодійників.

Зараз пенсіонерка дуже переживає, що через закриті дороги, вона не може бачитися з онуками, з якими була дуже близька.