Рано-вранці 24 лютого 2022 року я прокинулася під звуки вибухів. Далі, по трасі, яка проходить через наше село, почала їхати військова техніка, було страшно, летіли дрони, небо покреслили ракети, орки пошкодили лінії електропередач. Світла не було понад тиждень, води так само. Земля здригалась від вибухів, а люди стояли в черзі за хлібом та крупами.
Важко було виїхати з окупованої Херсонщини до Києва. Залишилась без роботи, грошей. Допомогли рідні та сусіди.
Нашу родину розкидало по світу. Зворушує добре слово, добре ставлення та допомога людей в такі складні часи, а також - віра всіх українців в перемогу.
Я держслужбовець і уже понад 16 років працюю на державній службі. Змінювати щось не планую.
Коли я виїжджала з окупованої Херсонщини, то покинула все, що мала: дім, речі…
Їхала з одною валізою та гітарою четверо діб через Європу, в тісній маршрутці, набитій людьми та домашніми улюбленцями. Ця подорож, напевне, закарбована в пам'яті на усе життя... Через блокпости та кордони… Гітара - єдина річ, яку не змогла залишити.
