У перший день війни я була на роботі. Подумала, що росіяни до мого міста не прийдуть. Потім росіяни почали бомбити, я ховалась у погребі. Обстріли були дуже часто, працювала важка артилерія. Не було води, світла й газу. Мені було дуже страшно, я не знала, що робити.

У погребі не завжди було безпечно, там сипалась земля від вибухової хвилі. 

Я все залишила у Гуляйполі. Зараз живу в Запоріжжі. Не думала, що буду біженкою від війни. Спочатку я жила у внучки, а зараз пішла на квартиру. Ніколи не думала, що на пенсії буду поневірятись по хатах. Я  дуже хочу, аби закінчилась війна. Сподіваюсь, що скоро це станеться.