Я пенсіонерка, жила з чоловіком у Лисичанську у своєму будинку.
З початком війни перебоїв ні з чим не було, а ціни підняли відразу практично на всі продукти харчування. Все було дорого.
Коли були обстріли, ми ховалися в підвалі, боялися. Ходили за гуманітарною допомогою. Потім почули, що десь убили людей, десь будинок розбили. Стало моторошно. Світло не вмикали.
Наш син виїжджав. Я сказала: "Давайте виїжджати". Ми й виїхали. Дорога була спокійна. Проїжджали Бахмут.
Здоров'я підірване, з нервами негаразд. Діти поки не знайшли роботу.
Я сподіваюсь, що скоро наші війська переможуть. Дуже хочеться повернутися додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.