"Здавалося б, як можуть бути хороші емоції, коли навколо лякаюча невідомість"

«Я згадую зараз це не як жах-жах, а як цікаву пригоду. Як історію, що закінчилася добре. Як приклад того, що можливості безмежні», – розповідає Ольга, як ночувала в київському метро у перші дні війни.

Ніч в метро з 25 на 26 лютого, другий день війни – це:

• бажання просто поспати замість безперервного бігання на перший поверх серед ночі;

• підозра, що у чоловіка в пакеті, залишеному на пероні, може бути вибухівка;

• люди, які сідають в потяг, що приїжджає, щоб просто посидіти кілька хвилин, як і чоловік без пакету;

• вперше похід в туалет метро, прохід по сходах нагору через сморід та густі пари тютюнового диму, який немає змоги вийти;

• глибоке нерозуміння, чому люди палять біля туалету;

• лікар, що рятує людину, якій стало погано від смороду в туалеті, лікар, що шукає інсулін по гучномовцю;

• гермзатвори в метро, що опустилися так, як вони опускаються в тому числі при ядерній загрозі;

• правильне рішення, адже це була ніч боїв на проспекті Перемоги;

• важливий вибір: евакуація у Львів чи залишатися вдома;

• безперервний скролінг новин, щоб прийняти правильні рішення в тотальній невизначеності;

• фото як щось палає біля нашого будинку;

• люди, що стоять біля розеток, заряджаючи телефони;

• power bank як відчуття певного рівня контролю та комфорту;

• сон на карематі, на бетоні в зимовій курточці, вкриваючись улюбленим пледом, який чомусь забруднений в мазут, під потужною вентиляцією, а навколо гавкаючі песики;

• момент, коли серед ночі приїхав потяг та попросили в нього зайти;

• лежання на карематі на підлозі вагону, коли всі навколо сидять, щоб опанувати свою паніку;

• пошук технік для розслаблення; у мене спрацювало просто лягати та самомасаж;

• заборона палити під ранок, нарешті;

• звук підняття гермзатвору та вихід з метро на свободу;

• повернення додому через парк – сонечко, тепло та відчуття, що настав мир.

Надзвичайно потужний та цінний досвід, вихор емоцій та відчуттів від паніки, тривоги, розгубленості, відчаю до інтересу, сміливості, азарту, радості. Здавалося б, як можуть бути хороші емоції, коли навколо лякаюча невідомість. Та можливо все.

Я згадую зараз це не як жах-жах, а як цікаву пригоду. Як історію, що закінчилася добре. Як приклад того, що можливості безмежні.

Історія з відкритих джерел.