Тетяна переїхала в Мар'їнку за кілька років до початку війни, доглядати за мамою і бабусею. Після початку війни вони навіть не знали де переховуватись від обстрілів, тому що в їхньому будинку немає підвалу, кожен обстріл вони сиділи вдома, тряслися і сподівалися на краще. Щоб хоч якось справлятися зі стресом і випробуваннями Тетяна почала писати вірші.