Ми ніде не виїжджали, були вдома. Живемо в місті Краматорську. Поки в нас обстановка така, що все нормально, Бог милував. У 2014 році ми також були вдома. У нас було влучання. Коридор розбили, трохи дах пошкодили. 

У 2022 році було дуже страшно. Я збиралася їхати на роботу, і тут почалася стрілянина. Але все одно на роботу люди пішли. Ми й досі працюємо.

Обстріли шокували. У багатоповерхівках люди страждали. Багато загиблих. Інфраструктура дуже постраждала: і газопостачання, і енергопостачання. 

І зараз зі світлом перебої. Крім планових відключень, у нас є ще й екстрені. Труднощі з транспортом. Незручно було на роботу добиратися. Як світло вимикали, то й газу не було. З ліками були труднощі. Аптеки в нас спочатку не працювали, а потім уже почали працювати. А з продуктами все нормально було. Ми маємо свій город. А ще давали гуманітарну допомогу – на роботі і не тільки.

Ми працювали завжди. І робота в нас була, і зарплату нам платили. І зараз ми працюємо. Тролейбусний та автобусний парк. Спочатку тільки тролейбуси ходили, а тепер і автобуси випустили на маршрути. 

Зараз багато людей страждає без роботи. Ще в багатоповерхівки не дали газ. А коли в них світло вимикається, то немає теплопостачання і води.

Ми виїжджати не збираємося, будемо вдома. Ми ж на рідній землі. Чому ми повинні кудись їхати? Я таку думку маю щодо цього. 

Чим швидше війна скінчиться, тим краще, щоб люди не гинули. Мені людей шкода: і військових, і цивільних, особливо дітей. Хочу, щоб був мир на землі - це головне. А більше я нічого не хочу. Щоб не було цієї війни, яка забирає багато життів.