Я з двома малолітніми дітьми виїжджала під обстрілами з міста. Збори тривали близько години, виїхали зовсім без речей. Діти були сильно перелякані, бо розлучилися з батьком. Чоловік залишився під обстрілами в місті, щоб доглядати за лежачим батьком-інвалідом та старенькою матір'ю.

Шокувало те, що на території, підконтрольній Україні, були обстріли по мирних об'єктах.

На початку війни ми стикнулись з нестачею ліків, бо аптеки були майже пусті, їжі вистачало, допомагали місцеві мешканці.