На початку війни я облаштувала підвал, бо розуміла, що може статись вторгнення. Так і сталося. Моя донька виїхала за кордон, а я залишаюсь тут. Роботу я втратила, тому зараз живу одним днем.

Найбільше мене шокує загроза життю, адже ніколи не знаєш, коли й куди прилетить ракета чи снаряд. Зазвичай під час обстрілів я спускаюсь у підвал.

Я вірю в наші ЗСУ. Мені приємно, що люди в нашій країні об’єднались. Сподіваюсь на мир та спокійне життя.