Війна почалась. Це був ранок. Я прокинулась з дітьми та чоловіком. Зателефонувала мама та сказала, що почалася війна! Я звичайно довго не могла в це повірити! Було страшно за дітей та чоловіка тому, що він в мене учасник АТО. Вибухи кожен день. Артилерія в наш бік з захвачених орками Пологів. Шокувало, що потрібно було залишати місто, будинок! Брати сім'ю та тікати! Щоб зберегти життя. Чоловік вже на той час пішов в ЗСУ, і він дуже наполягав, щоб ми виїжджали! Ситуація змінювалася кожну годину. Фосфорні ракети просто розсипалися в небі як салюти. З їжею проблем не було, але потрібно було шукати та винаймали житло.

Я з двома дітьми та батьками трохи пожили у родичів поки щось знайшли. Ціни великі за послуги і оренду! Чоловік вже майже два роки на фронті. В нас два сини 11 років і 4. В мене постійні стреси та хвилювання. Мені завжди приємно бачити як возз'єднуються родини, які не бачились довго.

Зараз не працюю, не має на кого залишити дітей. В мене я деякі речі з дому, які я забрала в першу чергу. Це ікони і сімейні фото і портрети, які нагадують мирний спокійний час. Про трагічні події хочеться вже забути.