Зараз життя триває поміж тривог, бо коли лунає тривога, необхідно знаходиться в укритті і чекати. Найбільш страшно, коли чекаєш, буде вибух або на цей раз ні. Важко бачити зруйновані мирні будинкі і знати, що там загинули люди, які просто були вдома. На початку війні не було змоги придбати ліки, а так як ми ховались в підвалі, де було холодно, було боязно, якщо захворіють діти та не буде ліків.