Надія Вікторівна з доньками проживали в Пологах. Жінка згадує, що з перших днів війни у місті закрилися магазини. Вона не могла стримати сліз коли її вагітна донька просила хліба, а його не було де купити. Героїня зайняла у знайомих грошей і десять кілометрів пройшла пішки, щоб добратися до магазину. Тепер родина звикає до нового життя в Запоріжжі.