Ми з сином в 2014 році не підтримуючи окупаційну владу, виїхали з Криму в Кременчук. У 2022 році місто було під загрозою ракетних ударів. Ракета прилетіла в торгівельний центр Амстор, ми дивом вижили, бо за півгодини покинули магазин, а в орендованій квартирі повилітали вікна, пошкоджена техніка. Після цього ми виїхали з Кременчука до Івано-Франківську. З собою майже нічого не брали. Сина виховую сама, коли дитині було 2 роки, його батько зник з нашого життя. Зараз нам дуже важко вже вдруге все починати заново, бо ми вже двічі ВПО. Повертатися нам нікуди, наше місто вже 9 років окуповане. Нам не вистачає грошей на їжу і гігієну, бо всі кошти йдуть на оренду житла.