Гура Олександра, учениця 8 класу Водичківської гімназії
Вчитель, що надихнув на написання есе - Бузецька Інна Леонідівна
Моя Україна майбутнього
Ніколи б не подумала про цінність миру, але наше сьогодення під час повномаштабної війни, дає зрозуміти кожному дорослому та особливо нам, дітям, що таке мир. Багато людей ставить собі таке питання. Мир — це дуже коротке слово, але яке цінне та глибоке за змістом. Мир - це коли ти плануєш, живеш звичайним життям та не переживаєш за завтрішній день. Коли сім’я в безпеці, ти відчуваєш спокій. Ми до повномаштабного вторгнення агресора на нашу неньку Україну не цінували та недооцінювали нашого спокою.
Нам добре жилося, люди відчували себе щасливими та вільними у своїх домівках, насолоджувалися чистим життям, не прислухалися до різних звуків у небі та просто жили у своїй вільній Україні. Ми не чули звуків страшних сирен, які часто лунають у неочікувані моменти і викликають страх, розпач та біль...
А знаєте, що сьогодні найстрашніше? На мою думку, це безвір’я у завтрішньому дні. Я глибоко переконана, що настане мир на нашій багатостраждальній українській землі. Мир- це найбільший скарб, який тільки може бути. Насправді, кожного вірного та справедливого українця турбує одна проблема, яка не залишає ні одного патріота — це війна, яку розпочала країна агресор. Гинуть патріоти, наші захисники та захисниці, страждає мирне населення.
Я вважаю, що таким діям ворога, немає ніякого виправдання та жалю. Впевнена, що ми все здолаємо та обов’язково переможемо, оскільки це тільки питання часу.
Кожен з нас, задумувався над питанням, яким буде майбутнє нашої України? Потрібно дивитися правді в очі, треба все відновлювати та відбудовувати, оскільки Україна є втомленою та напівзруйнованою. Замість будинків - руїни, розвалини, заміновані поля та ліси. Щоденно захисники та захисниці, ризикуючи своїм життям, крок за кроком здобувають нам дорогою цінною Перемогу.
Я впевнена, що нашу Україну чекає найкраще майбутнє, тому що ми сильна та вірна нація і неперевершені люди, які залишилися та не зрадили свою квітучу Україну. Саме від нас залежить, якою буде Україна і наскільки швидко ми її відбудуємо.
Я бачу мирне, чисте та голубе небо над собою, щасливі обличчя без страху, болю та смерті. З яким нетерпінням я, як і всі українці, очікуємо закінчення війни! Особисто для мене, це буде щось феноменальне. Ми не зможемо розділити тільки радість, оскільки полягло дуже багато захисників та захисниць. Це буде радість із слізьми на очах.
У нашій гімназії є захисники, які перебувають на війні. Перше, що я зроблю — це підбіжу, обніму та подякую за цю довгоочікувану перемогу. Завдяки їм я спокійно буду ходити до школи, радіти маленьким дрібницям та насолоджуватися спокійним життям. Планувати своє майбутнє та допомагати Україні у її відбудові.
Хай завжди буде мир у домівках, хай батьки будуть поруч із своїми дітьми. І ми впевнені, що закінчаться всі ці страхіття і Україна буде процвітати в мирі та в спокої.
Я хочу, щоб світило сонце,
Щоб небо безхмарним було,
Щоб діти спокійно зростали,
А люди не знали війни,
Співали би зранку пташини,колосились би в полі хліба,
І люди були б всі щасливі
І в мирі зростала б і я !