Зранку я побачила заграву від вибухів. Почала збирати речі, не розуміючи, куди їхати. Я виїжджала, а потім повернулась. Свого житла у мене немає. Я вимушена працювати, аби сплатити за оренду. Залишаю дитину вдома саму та боюсь, коли летить на місто. Важко жити у війні. Щоночі боюсь засинати. Дуже часто прилітає в Харкові. 

Мене шокувало, що вимушена жити в такій обстановці. День пройшов і слава Богу. Я намагаюсь зібрати дітей до купи, організовувати онлайн-заняття. 

Мама і тато були в окупації. Батько помер, і я не змогла поїхати на похорон. Мама виїхати не може, бо вона не ходить. 

Шість моїх близьких чоловіків зараз воюють. Вірю, що скоро настане мир. Дуже хочу, щоб моя родина була поряд жива і здорова.