Снаряди розривалися буквально в нас над головами. Школи та магазини закрилися, люди масово покидали Лебединське. Усе це сталося два роки тому. Залишатися в рідному селищі було не можна, і я з двома дітьми виїхала до Маріуполя, покинувши дім.

Молодшому синові Максиму зараз сім років. Коли було два з половиною роки, я зрозуміла: син нічого не чує. Ми живемо тільки на соціальну допомогу.