Я з Луганщини, з міста Сєвєродонецьк. До повномасштабної війни життя було більш-менш нормальним. Мирним, звичайним. Зараз я у Полтаві. 

Моя матір померла своєю смертю якраз 24 лютого о третій ночі. Вона хворіла. Ми її поховали похапцем. Було все погано. 

4 квітня ми виїхали. Залишатись у Сєвєродонецьку було нереально через бойові дії. Ми евакуювались своїми силами. 

Найважчим був моральний стан, хвилювання через війну.

Шокували бойові дії. Дуже хочеться, щоб війна швидше скінчилась. Переймаюсь за рідну Луганщину, за Крим і за всю Україну. 

Тут, у Полтаві, іноді підробляю вантажником. 

Нам допомагають волонтери. Люди підставляють плече одне одному. Дякую за підтримку Фонду Рыната Ахметова. 

Дуже чекаємо на Перемогу у наступному 2023 році. У нас велика підтримка. Дякувати Богу, що є партнери - весь цивілізований світ. 

Після війни буде дуже багато роботи - все відновлювати, будувати.