Була дома, у Харкові, спала. Подзвонив чоловік і сказав, що треба збиратися, тому що почалася війна. У перші дні було дуже важко придбати продукти, ліки та воду. Вирішили з донькою виїжджати з Харкова.

Шокувала загибель мого чоловіка, він пішов добровільно захищати нашу країну у лавах Національної гвардії України. Зараз ми повернулися до своєї домівки, донька навчається у школі. Допомога простих людей, які опинилися в такій же ситуації як ми. Людяність, це дуже вразило. Наразі я працюю, але у нас понівечений будинок після прильоту авіабомби.