"Забрали не лише дім… – забрали життя… "

Олександр Арнаутов у перші тижні повномасштабної війни ледь не загинув у дворі власного будинку у Маріуполі. За 7 метрів від нього розірвалася 120-а міна. Дивом ні Олександр, ні його рідні не постраждали... Потім прильоти були дедалі частіше, ближчими і страшнішими...

Арнаутови зважилися на евакуацію. Олександр Савелійович щасливий, що всі його близькі вижили. Але його серце розривається від болю. У рідному місті залишилася улюблена робота – він був начальником ливарної лабораторії заводу «Азовсталь».

Але ще важче від того, що війна забрала у нього найкращі роки з онуками – дітей довелося вивезти із країни. Але навіть у гості до улюблених онуків Олександр Савельович із дружиною до перемоги не поїдуть. Вважають виїзд із країни зрадою по відношенню до сина – службовця ЗСУ.