Я жила з чоловіком в Маріуполі. Ми купили квартиру, робили там ремонт. Після початку війни все зупинилось. Я з рідними сиділа в підвалі у батьків. Запасів їжі у нас було багато. Більш-менш вистачало. Воду набирали в садочку біля вокзалу, там були величезні черги. Потім в садок влучила бомба, ми припинили туди ходити. Потім воду набирали  у приватному секторі. Як і всі, ходили під "Градами". 

Наприкінці березня я вирішила виїжджати.

Машина була одна, а рідних - багато. Тяжко було приймати рішення, адже не всі могли вміститись. Сестра чоловіка та його батьки відмовились виїжджати. Сестра була вагітною на сьомому місяці. Згодом вони виїхали до Володарського. 

Ми простояли в черзі п’ять годин. Росіяни розглядали чоловіків - шукали татуювання. Потім ми поїхали у Запоріжжя до рідних. Зараз я приїхала до Києва, бо тут є робота. Думаю тут налагоджувати життя. Моя квартира згоріла в Маріуполі.