Вісім місяців Микола Іванович з хворою дружиною не міг виїхати з села на лікування. Ще й окупанти знущались – під страхом розстрілу вимагали видати сина
Я проробив все життя комбайнером, зараз мені 63 роки, пенсіонер. Всю блокаду пробув у Дудчанах, ніде не виїжджав і до сих пор ще там. У нас - передня лінія фронту.
В блокаді знущалися над нами ті гади. Мені в рота сунули пістолет і розпитували, де мій син. А мій син у Нацгвардії офіцер, Рашисти хотіли щоб його виманити, щоб він прийшов до них. Та Слава Богу, наші прийшли і відбили нас.
Тепер стріляють кожен день, ми то ховаємося в погріб, то вискакуємо з погреба, але, Слава Богу, росіян тут немає, а то - вже хай стріляють.
Ті кадирівці як прийшли – то зовсім безбашенні люди! Для них - що скотину вбити, що людину. Це не люди - це тварини натуральні.
Наші нерви, звичайно, на межі, та нічого, вижили. Аби Бог дав, щоб цих гадів вигнали звідсіль.
У нас в селі залишилися самі пенсіонери. Вся молодь - хто воює, а хто виїхав. Внуки мої були в Германії рік, тепер приїхали додому, у Воронцовку. Її також зараз луплять. Син, Слава Богу, нормально. Воюють всі.
Жінці кожні три місяці потрібно лягати в больницю, щоб її прокапали, а нас окупанти не випускали. Ми на вісім місяців затягнули її болячку: ні ліків не давали, нічого. Не випускали з села, щоб поїхати в Борислав і прокапатися. Оце за вісім місяців ніхто з села не виїжджав - блокпости стояли з однієї сторони села і з другої.
Колаборанти з’явилися - а так би і не сказав на тих людей, з якими поряд все життя прожили. А виявилось, що зрадники. Ну нічого - їх уже позабирали і дали їм по вісім-дев’ять років, хай тепер там пиляють дрова нам.
Магазини у нас не працювали - їх вже потім відкрили. Діти пересилали на магазин гроші з Германії - то можна було піти і на ті гроші щось купити. Повністю руський товар, і наші гроші рівнялися до їхніх рублів. Ми брали хліб, і більше нічого. Потім два чи три рази за вісім місяців дала гуманітарну росія. То ми ото взяли трошки муки, консерви, сахару, чай. Саме головне - хто курить, бо вже і чаї курили. Я і сам курив.
Це війна затяжна буде. Ну, дасть Бог - виженем гадів. Я так скажу: краще нехай гепають, ніж під їхнім каблуком сидіти. Вони - не люди, вони – нЕлюди.
