У нас в Покровську відразу не особливо відчувалися воєнні дії. У перший день ми тільки почули, що почалася війна, а відчули все вже потім. 

8 квітня вночі за 70 метрів від нас згоріла хата. Упали ракети С-300, і згоріло складське приміщення приватної фірми «Реал». Це на сусідній вулиці. І потім я виїхав у Черкаси як ВПО. Мати спочатку не хотіла виїжджати, а потім я по неї приїхав, бо вона сама не могла пересуватися, з ходунками ходила. Я її забрав, і ми поїхали сюди, у Кіровоградську область. 

Нам адміністрація допомогла. По нас приїхали. Матір у візку завантажили в авто, привезли на вокзал, посадили в потяг. А потім тут зустріли, зняли з потяга. 

Все нормально було, нам допомагали. І виплатили гроші відразу на облаштування. 

Мене шокує, що люди гинуть, мирні жителі. Був один хлопець там, він загинув на місці. У школі разом навчалися. Син мій воює на Херсонщині, захищає нас.

У мене інвалідність, бо я переніс інфаркт і операцію на серці. Медикаменти видають за програмою безкоштовно, а деякі я купував за гроші. Продукти спочатку давали у селі, потім перестали. У лютому 2023 року востаннє дали – і все. У Кропивницькому є хаб «Єднання». Я записався. Там, буває, дещо видають. Виставляють у телеграмі, коли приїжджає допомога, і ми отримуємо.

Люди тут хороші. Квартиру здали тільки за комунальні послуги. Хазяйка у нас нормальна. І сусіди добрі. Буває, пригощають, як щось із села привезуть.