За пів року я втратила чоловіка та сина. Син підірвався на тракторі, коли виїхав у поле накосити трави. А чоловік не зміг пережити втрату сина.

Зараз живу з невісткою та двома дітьми. Прогодувати їх у селищі на лінії вогню нереально, тому що роботи немає, і стріляють постійно. Коли отримуємо допомогу й пенсію, вирішуємо: чи купити дітям одяг, чи поїсти щось.

Стріляють часто. Нещодавно був обстріл з «Градів», а я якраз напувала телят. Упала й лежала зі страху, боялася встати. Сильно стріляли. І мені здавалося, що все летить на мою хату.