Я з Краматорська. 24 лютого рано-вранці я почув вибухи, забіг у кімнату син: "Тату, війна почалася!" Я подумав, що маячня якась. Потім прокинувся, зателефонувала мама, сказала, що по всіх каналах новини про війну. Планів було багато, але на цьому все обрізалось. Життя ніби стоїть  на паузі. 

У 2014-му війна мене теж торкнулась. Я тоді родину вивіз у Краснолиманський район до тещі, а сам залишався. Працював на металургійному заводі, їздив на роботу на свій страх і ризик. 

Зараз відсутність роботи – це найбільша проблема. Ніяких планів неможливо будувати. 

13 грудня 2022 року я потрапив під вибух, коли в інститут прилетіла ракета. Я в машині був за 20 метрів. Побило машину, сам живий залишився. Вилетіло лобове скло і авто відкинуло вибухом на цілий метр. Довелося лагодити. Страшно! Ось це був найбільший шок.

Я був у машині. Поговорив по телефону і уже завівся, щоб їхати, і тут - вибух. У 20 метрах таке прилетіло: там стіни цілої немає, дерева повалило. Як мене там не убило, не знаю. Я, певне, не в сорочці, а у куфайці народився. Слава Богу, що живий залишився. 

У місті все працює, всі служби. Гуманітарну допомогу дають. Можна виживати. Єдине, що по місту особливо не походиш, тому що в будь-який момент може прилетіти. 

Війна зблизила родину. Намагаємося більше допомагати один одному. У такий час уже нічого не шкода, будеш останнім ділитися. Життя перевернулось із ніг на голову. Кому тяжче, тому допомагаєш, кому легше, тобі допоможе. Якщо десь вибух, навіть серед ночі, телефонуємо, дізнаємося чи живі-здорові. 

У мене тут маленька донька. Дружина не хоче виїжджати, а я без неї нікуди не поїду. У мене тут батьки, вони вже старенькі. Куди я поїду?

Зараз зашиваємо вікна, утеплюємо, дрібні різні роботи роблю. Раніше робота була пов'язана з будівництвом, з ремонтами, а зараз у війну їх ніхто не робить.   

Після того, як потрапив під вибух, дві ночі не спав. Коли десь приліт, я не знаю, де прилетіло, хвилююсь, що з моїми рідними. Вони живуть у різних місцях міста. Звичайно, це страшно. 

Я зараз не загадую, живу одним днем. Бачу, що люди почали повертатися у Краматорськ. Але буде все залежати від ситуації на фронті. Сподіваюсь на краще. Хочу, щоб війна закінчилась прямо завтра. І щоб усе було добре.   

Хотілося б бачити майбутнє щасливим і світлим. Будемо відновлювати місто. Ми будівельники, нам роботи тут вистачить. Будемо працювати у три зміни, але Краматорськ відновимо.