Мені 38 років. У мене є чоловік, син і донька. Ми жили в місті Оріхів Запорізької області. Коли почалися потужні обстріли, ми виїхали. Зараз я з чоловіком і сином мешкаю в Запоріжжі, а донька – в Польщі. 

Перший день війни у нашому місті був спокійним, а наступного дня вже з’явилися російські танки й почалися обстріли. 

Коли ми були вдома, деякі магазини ще працювали, але приймали лише готівку. Вода була. Ліки нам роздавали.

Я з дітьми виїхала на автобусі, а чоловік залишився. Потім і він приїхав до нас. Забрав собаку й котів. 

Я працювала санітаркою в лікарні, а потім довелося звільнитися, бо ми переїхали в інший район міста. Зараз не працюю, сиджу з сином. 

Не знаю, коли закінчиться війна, але вірю, що нашою перемогою.